Сьогодні переклав віршика, написаного одним хвранцузом добрих сто з гаком років тому. Перекладав для себе, найлегше дається те що близьке. От і для мене ця стара римована дурня стала такою близькою, що від неї не можу позбавитися вже кілька місяців.
Міст Мірабо (Гійом Аполінер)
Під мостом Мірабо тихо Сена тече
І відносить любов
Втім не змінне одне
Завжди радість за горем йде знов
Ось ніч прийшла, крізь часу плин
Я все стою під рух годин
В долонях - долоні, застигли ми вдвох
Очі вічності спостерігають
Як під нашим мостом закоханих рук
Хвилі втомлені все пропливають
Ось ніч прийшла, крізь часу плин
Я все стою під рух годин
Любов піде, як ллються води
Любов піде
Як довго йде життя
І як жорстокая надія нас не полишать почуття
Ось ніч прийшла, крізь часу плин
Я все стою під рух годин
Проходять дні і тижні йдуть
Та в часі замерла ця сцена
І не повернеться любов
Як не поверне води Сена
Ось ніч прийшла, крізь часу плин
Я все стою під рух годин
0 человек отписалось :
Дописати коментар