Вірш індіанця

Воїн дакота*

Сьогодні натрапив на свій старий переклад. Цей вірш було знайдено на сайті присвяченому культурі американських індіанців. Зроблений самими індіанцями і для них самих. Власне, я на той момент перебував під впливом "Пісні про Ґаявату", і в шоці від того факту що самі індіанці до сучасної літературної  культури не долучилися жодним чином (згадаймо хоч історію про Грей Оула!) істерично намагався знайти хоч один артефакт писемної творчості тих народів. Все що назбирав намагався засвоїти, втім не дуже в тому просунувся і якось поступово затухнув і загубився в інших починаннях. Як би там не було, презентую вам вірш Теда Карлтона Вілбурна ака Йонах Тсалагі "Хто ти?"
Під катом мій кострубатий переклад і оригінал англійською...
Хто ти?

Хто ти, прийдешній у мій сон?
Не схожий ти на звичні мої сни!
Чому ти тут? Чого ти хочеш?
В це нереальне місце йду з тобою
Я хтів спитати, ти пішов
Куди ти рушив? І чому в мовчанні?
То де ж ти? І куди ж ти йшов?
Ось, ти стоїш біля вікна.
Крізь штору довгу білу обрис бачу твій
Але тебе не розгледіти
Туди де ти стоїш, я рушу
Я крізь тканину бачу тебе
Кладу на твої плечі руки
Ти повертаєшся і рвешся, поривом у вікно
І там, назовні, розвернувшись, глядиш на мене знову
Твоє обличчя, зморшкувате, червоношкіре і старе
Твої розірванії шати - старе лахміття.
То шкіра оленя й якесь ганчір'я.
Твій вигляд каже про дороги
І каже зовнішність твоя про втрати
Коли ж ти йдеш я знов питаю, "Хто ти?"
"Хто?" Ще раз я питаю коли ти дивишся назад
З-за покрову  із чорного звірячого хутра
Спитавши "Хто?" Себе збудив я.
Прокинувся із думкою про тебе.
Здавався ти таким реальним моїм очам і на мій дотик!
Ти точно не звичайний сон для мене!
То хто ж ти? Дійсно я хотів би знати.
Я думаю ти дух моїх
Тих давніх пращурів з Черокі.
І стільки різних запитань до тебе, у мене є.
Прийшов ти звідки? Де ти був?
Чому прийшов до мене? Хто ти?
Чи ти прийшов щоб нагадати, і не забув я
Мого коріння з індіанців що перші жили тут?
Чи довгим шлях твій був?
Схилив ти голову і сльози у очах твоїх!
О милосердя! Ти ж бо пройшов Стежину Сліз!
Чи поки йшов ти сльози твої, збігали й висохли?
Помер ти в холодах зими?
Чи шлях твій був твій був на стежці воїв?
Для тебе була від них їжа?
Чи годували ж бо вони дітей твоїх?
Чи поховали твої кістки?
Та чи дожив ти до кінця війни?
Чи вижив ти на тім тривалому шляху?
Хто ж ти?


Тheodore (Ted) Carlton Wilburn
Aka Yonah Tsalagi

Who are you?

Who are you, visitor to my sleep?
You aren't my usual kind of dream!
Why are you here? What do you want?
Into this room of near reality I followed you
Тo ask, but you slipped away from me.
Where did you go? Why are you silent?
Where are you? Where did you go?
Oh, youнre standing by the window.
Your form I see behind a long white drape.
But you I can not plainly see.
Over to where you stand, I walk.
Through the drape I see your form.
On your shoulders I place my hands.
You turn and dash through the window.
Outside you turn again and look at me.
Your face is old, wrinkled, thin, and red.
Your clothes are old and tattered and torn.
They are buckskins and some kind of cloth.
You look like youнve come a very long way.
Your appearance tells me youнve had it bad.
As you leave I ask again, "Who are you?"
"Who?" once more I ask as you look back
From behind a cover of black animal fur.
Saying "Who?" I wake myself up. Спитавши "Хто?"
With you still on my mind I am now awake.
You seemed so real to my sight and my touch!
You are definitely not my usual kind of dream!
Who are you? I would really like to know.
My thoughts tell me you are the spirit of my
Cherokee ancestors who lived here long ago.
I have so many questions I want to ask you.
Where did you come from? Where have you been?
Why did you come to me? Who are you?
Are you here to remind me to not forget
My Indian forefathers who lived here first?
Have you walked a very long trail?
You nod your head with tears in your eyes!
Oh, mercy! You walked the Trail of Tears!
As you walked did your tears run dry?
From the winter cold did you die?
On your walk were the soldiers brutal?
For you did they provide any food?
Did they feed your young?
Did they let you bury your dead?
Did you die at the end of the trail?
Or did you survive that last long walk?
Who are you?


*KICKS IRON, Dakota Sioux. Photograph by Frank B. Fiske, 1905