Про красу

З місяць тому, приміряючи на себе роль кур'єра я вирішив доставити отриманий з Китаю пакунок що містив дещо і для моїх друзів. Ці дзиґи займалися тим, що затиснувши між старими битими мохом будинками: себе, не відому мені дівчину і купу фотоприладдя, проводили сесію цифрової та плівкової світлиностворювальної терапії. І от приїхавши до цих митців від об'єктива і трохи віддихавшись я теревенів теревені. Базікали ми про всякі нісенітниці, що властиве товаришам, яких до спілкування не примушують обставини.

І тут мене прибили питанням.
- Правда вона красива?
Питання стосувалося зовнішності тієї самої невідомої мені дівчини. Я подивився на неї, і... не знайшов відповіді! Точніше я просто не знав що сказати, адже відповідь готова зірватися з моїх вуст була трохи нелогічною.



Отже питання краси мене зачепило, і для сповільнення ненажерливого демона у голові,  прийшлося розбиратися з ним самотужки.

Дискобол

Уявлення про красу впродовж історії європейської цивілізаційного грона відрізнялися в залежності від типу панівної культури.  В античність розуміння краси (як нами те уявляється зара) було суто тілесним, поняття кохання не відривалося від фізичного контакту, і тільки Платон чіпляє за зябра ідею кохання (а чи може бути кохання без краси?) на відстані. Кохання те "платонічне" багато в чому ініційоване гомосексуальністю та бісексуальністю тогочасних людей, та Платонівські перевертні то скоріше виключення. Мистецтво Греції, як і  Римські його наступники, ідеалом проголошували атлета, людину фізично розвинену і сильну серцем.  Тіло, як ідеал, краса, як результат органічної роботи над собою.

Святий Франциск.
Чімабуе 13 ст.

Слід за античністю прийшли чорні часи середньовіччя. Християнство, як агресивне та активне світосприйняття, змінило ідеали і змінило загальні парадигми що діяли у суспільстві.  І поняття краси теж зазнало змін. Тіло перетворилося на гріх і бруд. На те чого треба позбутися. Церква проголошує красу внутрішню і та краса пов'язана не з розумом чи знаннями, ні, то краса сліпої віри, самопожертви, убогості. Звичайно, чоловіки не забувають про кохання до жінок, діти продовжують народжуватися, та на світських картинах ми бачимо зморених і хворих міщанок, грубезних чоловіків, краса, поважність і статок яких визначається тим, наскільки гладкі їх черева. Навіть полум'я готики не вбезпечує від бруду страшної реальності в якій Ворог Людський чатує на Вашу душу, та битва з злом не обмежена душею та вимагає хреста з двосторонньо точеним лезом і міцною гардою.

Венера, Меркурій та Купідон.
Корреджо, 1525.

Тих гладких та заморених людей покосило віспою і чумою, з новими часами географічних відкриттів прийшов сифіліс, і епоха відродження. Люди наче забули що таке атлетизм, як робота над собою, однак,  знов повернулися обличчям до античних витворів мистецтва. Краса стає природною - гладенькі дівчата з симпатичним целюлітом та червоними щічками. Краса занедбаної природної будови і реального. Однак сили внутрішні, наслідуючи середньовіччя, цінуються так само. Та красива вже не вбогість, навпаки, сила протистояння - так званий титанізм, людина-сильна собою. Людина дії. Та що здатна йти проти сонця і порти деуса. Античні ідеали через призму людини що відчула гниле дихання чуми та важкість молоту відьом. Страшна краса.

Портрет невідомої з піаніно.
Шевченко,  1842

Все минає, за смертю Шекспіра  йдуть нові часи.  Сухотний романтизм заграє з дияволом, хворі міщанки знову заповнюють собою полотна і краса стає силою трагічною, властивістю дурних та особливих...
Романтизм, як ті сухоти, навіть через роки по закінченню, повертається раз у раз в новому вигляді. За романтизмом прийшов час швидких змін, майнувши через добу реалізму, людство втягнулося до агресивної серії сміливих експериментів у мистецтві, науці та суспільстві. Культура починає дихати політикою і науковими досягненнями. Поява мистецтва світлини розв'язує руки художникам і краса світу демонструється нам крізь кришталик ока майстра, крізь його думки і світобачення.  

Закономірно те, що  культура визначає ідеали, а ідеали впливають на сприйняття прекрасного. Та подивимося на світ ближчий до нас. Як це не дивно та результатом падіння імперій на початку 20 го століття стало повернення до ідеалів гармонійності атлетизму. Подивіться на плакати комуністичного СРСР та фашистські агітки двадцятих-тридцятих років. В них я бачу другий ренесанс. Я б навіть сказав - якісно цілісне відродження античної традиції. Перед нами культ здоров'я. Жорстокий культ мілітаристичної краси з світлими ідеалами у головах. Нова Спарта. Органічне поєднання фанатизму догматичного з силою та вірністю.

Однак ті системи потерпали від власної агресивності і зруйнувавши себе залишили людей заплутаних і загублених. Дивлячись на сучасних дистрофічних манекенниць, пухлогубих та силіконогрудих актрис і метадонових красенів я вимушений констатувати прихід екстремальної краси. Краси спотворених. Сучасна культура - мережева та плюралістична, вона поєднує погляди людей різних релігій та територій. Ми не маємо спільного культурального поля, на загальному тлі слабких тенденцій і кволих широких спільнот поп-культури і поп-політики, замовних позицій  мас-медіа і мас-мистецтва, в світі культури керованої соціологами і політологами справжньою силою стають агресивні контркультурні та субкультурні течії. Велика їх частина повторює те-що-вже-було, як то ремісії неоромантизму у молодіжних субкультурах готичної та деф направленості, численні культи неопаганського типу, на кшталт Рун-віри мого власного міста,  фашистські та імперіалістичні рухи національної направленості, що дихають неоренесансом, гомерівські пошуки вуличних реперів занедбаних спальних районів і конспірологічні об`єднання хакерів, юніксоїдів та цифрових піратів, що оточують нас. Кожна субкультура несе свій прапор і свій ідеал. Кожна з них формує людину. Спільного і властивого часу ідеалу краси більше немає.

ЗІ
Що я відповів на питання про красу невідомої мені дівчини? Я сказав:
- Я не знаю, я ще не розмовляв з нею.
Сказав і задумався. За кілька тижнів самоаналізу я виніс тільки одне -  я не знаю наскільки красива людина, доки я не почую її слів і тверджень. Мережеві часові ями постмодернізму мають в собі все...