Про метелика...

Лежачі так на холодній підлозі
я дивився на небо стелі
Наче в гіпнозі був просто не в змозі
відірвати очі від сцени
Лампа закрита скляним абажуром
чіплялась за білу поверхню
А біля неї крилами бив
метелик закохано й зверхньо
Курява несла пилок від тих крил
і відлітав він як порох
Кожного разу як йшов до мети
серце било на сполох
Рвала край площини лускокрила комаха
зриваючись в гостре піке
Та наполегливо знову злітала
і не зважала на те
Метелик вертався до свого кохання
знову і знов до мети
А коли увірвався під абажур
то в корчах сконав від жари
Так виникає маленьке питання
Стягує гіпсом думки
Що гірше - згоріти в бажаннях
чи лишитись живим - без мети?